Forum KOŚCIÓŁ UNICKI NA HRUBIESZOWSZCZYŹNIE Strona Główna KOŚCIÓŁ UNICKI NA HRUBIESZOWSZCZYŹNIE
Forum dyskusyjne strony hrubieszowscy-unici.prv.pl
 
 FAQFAQ   SzukajSzukaj   UżytkownicyUżytkownicy   GrupyGrupy   RejestracjaRejestracja 
 ProfilProfil   Zaloguj się, by sprawdzić wiadomościZaloguj się, by sprawdzić wiadomości   ZalogujZaloguj 

Horodlo 22.IV.2007: ku czci bł. Mikołaja Czarneckiego

 
Napisz nowy temat   Odpowiedz do tematu    Forum KOŚCIÓŁ UNICKI NA HRUBIESZOWSZCZYŹNIE Strona Główna -> Aktualności
Zobacz poprzedni temat :: Zobacz następny temat  
Autor Wiadomość
diakon Piotr UKGK



Dołączył: 13 Cze 2006
Posty: 205

PostWysłany: Pią Kwi 20, 2007 5:13 pm    Temat postu: Horodlo 22.IV.2007: ku czci bł. Mikołaja Czarneckiego Odpowiedz z cytatem

W najbliszą niedzielę, tj. 22 kwietnia 2007 r., w Horodle nad Bugiem (pow. hrubieszowski), miejscowości znanej przede wszystkim jako miejsce zawarcia unii polsko-litewskiej w 1413 r., odbędzie się niecodzienna uroczystość, na która w imieniu organizatorów serdecznie wszystkich chętnych zapraszam.
Niemal dokładnie w 70. rocznicę poświęcenia tamtejszej cerkwi neounickiej przez ówczesnego wizytatora apostolskiego dla neounitów w II Rzeczypospolitej, bł. Mikołaja Czarneckiego (1884-1959), ikona Błogosławionego z jego relikwiami, przekazana horodelskiej parafii rzymskokatolickiej w czasie III spotkań transgranicznych w Korczminie (26.VIII.2006), zostanie uroczyście przeniesiona z kościoła parafialnego w Horodle do dawnej cerkwi, obecnie użytkowanej jako kościół filialny, ale odnowionej z zachowaniem wystroju wschodniego.
Uroczystości rozpoczną się o 11.30 krótką modlitwą w kościele parafialnym (podominikańskim) pw. Matki Bożej Różańcowej i św. Jacka, po czym ikona z relikwiami bł. Mikołaja zostanie procesjonalnie przeniesiona do horodelskiej cerkwi.
W cerkwi odprawiona zostanie Pontyfikalna Boska Liturgia św. Jana Chryzostoma, której przewodniczyć będzie Metropolita Przemysko-Warszawski Ukraińskiego Kościoła Greckokatolickiego, ks. arcybiskup Jan Martyniak.
Proboszczem parafii rzymskokatolickiej i głównym organizatorem obchodów jest ks. kan. Henryk Krukowski, pierwszy polski kapłan rzymskokatolicki odznaczony przez Metropolitę Przemysko-Warszawskiego UKGK złotym krzyżem z ozdobami. O tym niezwykłym duchownym, nadanym mu odznaczeniu, zasługach ks. Krukowskiego w dziedzinie pielęgnowania tradycji wschodniochrześcijańskiej regionu i pojednania polsko-ukraińskiego serwis obszernie informowano w artykułach:

http://www.kosciol.pl/article.php?story=20060604092539486

http://www.ekumenizm.pl/article.php?story=20060604092926603

oraz na stronie tutejszego Szefa:

http://organista.republika.pl/www/krukowski.htm

Bł. Mikołaj Czarnecki urodził się 14 grudnia 1884 r. w Semakowcach (pow. Horodenka). Święceia prezbiteratu przyjął w 1909 r. Po uzyskaniu w Rzymie doktoratu z teologii dogmatycznej został ojcem duchownym i profesorem greckokatolickiego seminarium diecezjalnego w Stanisławowie (ob. Iwano-Frankiwśk). W 1919 r. wstąpił do greckokatolickiej odnogi Zgromadzenia Najśw. Odkupiciela (redemptoryści). Jako hieromnich (kapłan-zakonnik) tego zgromadzenia brał udział w akcji neounijnej na Wołyniu, gdzie greckokatoliccy redemptoryści utworzyli ośrodek w Kowlu (1926). W 1931 r. o. Mikołaj Czarnecki został biskupem tytularnym Lebedo i wizytatorem apostolskim dla neounitów (katolików obrządku bizantyjsko-słowiańskiego w odmianie rosyjsko-synodalnej) w Rzeczypospolitej Polskiej. Pełniąc posługę wizytatora apostolskiego, 20 kwietnia 1937 r. poświęcił w Horodle nową drewnianą cerkiew, przeznaczoną dla administrowanej przez oo. bazylianów parafii neounickiej.Po 17 września 1939 r. Sługa Boży Andrzej Szeptycki, metropolita halicki, mianował biskupa Mikołaja egzarchą Wołynia, Podlasia i Polesia. Aresztowany wraz z innymi hierarchami greckokatolickimi z terenu Ukraińskiej SRR w dniu 11 kwietnia 1945 r., po brutalnym śledztwie i pokazowym procesie zesłany został do łagru. Zwolniony w kwietniu 1956 r. jako śmiertelnie chory i wyczerpany, powrócił do Lwowa, gdzie włączył się aktywnie w działalność podziemnego Kościoła greckokatolickiego, m.in. wyświęcił ponad 10 kapłanów. Zmarł we Lwowie 2 kwietnia 1959 r. w opinii świętości, a jego grób na Cmentarzu Łyczakowskim w sposób żywiołowy otoczony został szczególnym kultem przez pozostających w „katakumbach XX w.” grekokatolików. Beatyfikowany przez Jana Pawła II podczas pielgrzymki na Ukrainę (Lwów, 27 czerwca 2001 r.).
Na prośbę horodelskiego proboszcza, ks. Henryka Krukowskiego, ukraińska prowincja greckokatolickich redemptorystów przekazała dla parafii w Horodle cząstkę relikwii Błogosławionego, które umieszczone zostały w ramie specjalnie – i za darmo! – wykonanej dla tejże parafii ikony bł. Mikołaja. Twórcami ikony, a jednocześnie jej ofiarodawcami (w hołdzie dla postawy ks. Krukowskiego wobec grekokatolicyzmu i Ukraińców) są lwowscy artyści Lew i Andrzej Demianczukowie (ojciec i syn). Moment przekazania ikony ks. Krukowskiemu przez greckokatolickiego biskupa sokalskiego Michała Kowtuna uwieczniony został na stronie czasopisma „Lwiwśka Hazeta”, na zdjęciu ilustrującym obszerny reportaż pióra red. K. Czawahy :

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/09/05/18080/

Niedzielne uroczystości dają szansę zapoczątkowania unikalnego zjawiska – dawna cerkiew, znajdująca się na terenach polsko-ukraińskiego pogranicza, użytkowana przez rzymskich katolików, staje się ośrodkiem kultu greckokatolickiego, ukraińskiego świętego. Kultu, który może z powodzeniem jednoczyć katolików obu tradycji, Polaków i Ukraińców, obywateli RP i Ukrainy. Oby tak się stało!
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość Wyślij email
Thomae
Założyciel Forum


Dołączył: 10 Cze 2006
Posty: 126

PostWysłany: Pią Kwi 20, 2007 6:59 pm    Temat postu: Odpowiedz z cytatem

Wspaniała Uroczystość - warto być...
Mi niestety obowiązki w parafii nie pozwolą przybyć ;-(
Niemniej jednak zachęcam wszystkich, którzy mogą, by skorzystali z możliwości uczestniczenia w tej pięknej rocznicy.
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość Wyślij email
robertd



Dołączył: 15 Sty 2007
Posty: 19

PostWysłany: Pon Kwi 23, 2007 9:18 am    Temat postu: Odpowiedz z cytatem

Mam taką prośbę na przyszłośc jak by mozna takie informacje ogłoszenia podawać z nieco większym wyprzedzeniem - być może bym skorzystał a tak dowiedziałem się o tym dopiero dzisiaj szkoda
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość
diakon Piotr UKGK



Dołączył: 13 Cze 2006
Posty: 205

PostWysłany: Pon Kwi 23, 2007 9:42 pm    Temat postu: Odpowiedz z cytatem

Wie Pan, ja już o tym pisałem DUŻO wcześniej

http://unici.mojeforum.net/iii-transgraniczne-spotkanie-polsko-ukrainskie-w-korczminie-vt12.html

ale co racja to racja - mogłem wcześniej przypomnieć. Embarassed
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość Wyślij email
katarzyna



Dołączył: 19 Paź 2006
Posty: 21

PostWysłany: Wto Kwi 24, 2007 3:07 pm    Temat postu: Odpowiedz z cytatem

...a czy wiadomo już coś odnośnie tegorocznych Spotkań Transgranicznych w Korczminie?
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość
diakon Piotr UKGK



Dołączył: 13 Cze 2006
Posty: 205

PostWysłany: Sob Kwi 28, 2007 12:37 am    Temat postu: Odpowiedz z cytatem

Odbędą się. Smile

Mam nadzieję, że program będzie się pojawiał (w miarę kształtowania się) na stronie www.korczmin.pl Idea
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość Wyślij email
Thomae
Założyciel Forum


Dołączył: 10 Cze 2006
Posty: 126

PostWysłany: Czw Maj 10, 2007 8:12 am    Temat postu: Odpowiedz z cytatem

A oto relacja regionalnych mediów: http://www.tygodnikzamojski.pl/tz.php?get=dzial,4745
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość Wyślij email
diakon Piotr UKGK



Dołączył: 13 Cze 2006
Posty: 205

PostWysłany: Sob Maj 12, 2007 9:45 pm    Temat postu: Odpowiedz z cytatem

Artykuł w "TZ" podpisany przez p. red. Anetę Urbanowicz jest de facto mojego autorstwa (z niewielkimi zmianami). Wspominam o tym jedynie dla ścisłości, bo o żadnym plagiacie mowy tu być nie może: wyraziłem zgodę na wykorzystanie w ten sposób mojego materiału. Co więcej, cieszy mnie, że lokalny tygodnik
zamieścił artykuł o wydarzeniu w Horodle, bo to ważne, by takie krzepiące fakty były rozpropagowane jak najszerzej.

Dodane po 6 minutach:

Mam nadzieję, że nie naruszę zbytnio zasad forum, wklejając artykuł napisany dla warszawskiego tygodnika ukraińskiego "Nasze Słowo".


Городло – спільний поклін греко-католицькому святому


Городло - невеличке сьогодні селище на Грубешівщині, відоме в основному завдяки укладеній там 1413 р. польсько-литовській унії, 22 квітня 2007 р., в Неділю Мироносиць, стало місцем незвичної та дуже радісної події. Майже точно в 70-ту річницю посвячення місцевої неоуніятської церкви св. Миколая Чудотворця єпископом Миколою Чарнецьким в цьому ж самому храмі відбулася врочиста інтронізація ікони і мощей... того ж таки Миколая Чарнецького, як священномученика (чи радше священноісповідника), зачисленого в лики блаженних Папою Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 р. Таким чином постало перше в межах нинішньої Польщі місце особливішого почитання цього греко-католицького угодника, до того ж у давній неоуніятській церкві, яка – врятована з руїни римо-католицьким парохом і ним же відновлена в східньому вигляді – виконує роль допоміжного костела парафії в Городлі.
Вищенаписаного достатньо для визнання події справді небуденною. Варто, проте, зупинитися довше на феномені Городла – феномені вельми обнадійливому...


Дещо з історії


Городло – за неоціненним Słownikiem Geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich – це „starożytna osada Rusinów, jak z nazwy wnosić można”. Колись існували тут три церкви: св. Параскевії-П’ятниці, Воскресення Христового й св. Миколая Чудотворця. Два перші храми перестали існувати ще у XVIII ст. Третю ж церкву розібрали 1836 року як аварійну та збудували нову на кошти місцевого поміщика Антонія Вєнявського. Ще в середньовіччі (якщо не у XIV, то напевно у XV ст.) в Городлі появилася й латинська парафія, а згодом і домініканський монастир; після скасування монастиря австрійськими властями в рамках йосифінської політики (1784) просторий, мурований домініканський костел став парафіяльним.
Перейшовши з-під Австрії до Варшавського князівства (1810), греко-католицька парафія в Городлі остаточно повернулася під владу Холмських єпископів і розділяла нелегкий історичний шлях цієї єпархії. Не оминуло її зокрема проведене з наказу царських властей возсоєдінєніє: 1874 року дотеперішнього пароха, о. Антонія Панасинського (1815-після 1877), що походив з місцевої, холмсько-грубешівської священичої родини – замінено галицьким ренегатом о. Іваном Коритком (1834-після 1885), який через рік перевів формально свою парафію в російське православ’я. Формально, бо ж чимало місцевих уніятів явно або приховано відкидали це “возз’єднання”. Виявилося це згодом, коли царський маніфест про віротерпимість (1905) створив російським підданим можливість легально “відпадати від панівної віри”: у “книзі навернених” римо-католицької парафії в Городлі появилися 753 записи. Та ще й 1913 рік заплодоносив наверненнями в римо-католицтво, на цей раз радше з дочасних спонук: поміщик Хшановський розпродавав частину своїх земель, та виключно між “поляками римо-католиками”. Пізніше багато людей, що навернулися (?) 1913 року, поповнили ряди вірних створеної в Городлі громади “народовців” (за нинішньою термінологією це Kościół polskokatolicki).
Прийшла І світова війна, на звалищах старої імперської Росії відродилася Польща. Здавалось би – настав час відродження греко-католицтва на землях, де Унію скасовано 1839 чи 1875 року. Та, ніде правди діти, польським владним колам не всміхалося повторити досвід Галичини з її націєтворчою ролею Греко-Католицької Церкви: для українців-негаличан та білорусів польська держава мала інші плани. Та й у римо-католицького єпископату не було єдиної думки щодо евентуального відродження Унії – доволі одностайним натомість було побоювання перед віддачею цієї справи в руки єпископату Галицької митрополії.
Схрещення інтересів різних осередків і середовищ (Риму, греко-католицьких ієрархів, місцевих прихильників Унії з одного боку та польської влади і латинського єпископату – з другого) спричинило виникнення “компромісної” структури, що нею була т.зв. неоунія: терпимі державною владою парафії та чернечі доми візантійсько-слов’янського обряду в його російсько-синодальному варіянті, підпорядковані місцевим римо-католицьким ординаріям п’яти “кресових” єпархій: Підляської, Луцької, Пинської, Виленської та Люблінської. Якраз у цій останній єпархії неоунійна акція почалася найпізніше і принесла найскромніші плоди: на 1939 рік неоунійних парафій було тут всього чотири: Павлів, Голуб’є, Грабівець та Городло.
У Городлі неоунійна станиця появилася 1928 року і зразу пережила перше горе: внаслідок підпалу 29 вересня цього ж року згоріла дерев’яна церква св. Миколая з 1836 р. Перші ж роки існування довелося неоуніятам користуватися бічним престолом парафіяльного костелу. Та це було тільки тимчасовим виходом: уже 1932 року на місці попереднього храму завершено будівництво нової, дерев’яної церкви св. Миколая Чудотворця – чи не останньої дерев’яної церкви в регіоні. Саме цю церкву 20 квітня 1937 року врочисто посвятив апостольський візитатор для неоуніятів, єпископ Микола Чарнецький (1884-1959), пізніший екзарх Волині, Полісся й Підляшшя, в’язень совєтських тюрем і концтаборів, тихий герой катакомбної Церкви, блаженний священноісповідник...
Городло і Грабівець, дві неоунійні парафії на півдні Холмщини, обслуговували василіянські ієромонахи з Галицької провінції – що було явищем унікальним: на відміну від греко-католицьких редемптористів чи монахів студитів, василіяни від неоунії загалом трималися осторонь. У Городлі душпастирювали зокрема отці: Микола Лиско, Модест Дацишин, а найдовше мабуть - Йосафат Федорик (1931-1936), пізніше підпільний єпископ УГКЦ. Слід відзначити, що співжиття католиків обох обрядів у Городлі та околиці було добрим, душпастирі радо помагали один одному – і мабуть така атмосфера мирного, а то й приязного співіснування вплинула на українсько-польські стосунки в роки війни: кровопролиття там тоді не було.
Післявоєнні переселення на Схід спричинили ліквідацію неоуніятської парафії. Храм у 50-тих рр. перейняла держава. Влаштовано в церкві склад, доводячи її до руїни. Cтруктура населення Городла й околиць теж помінялася: зникли неоуніяти, з православних лишилися одиниці, масово напливли натомість римо-католики з Волині (спершу втікачі перед терором ОУН-УПА, відтак формальні “репатріянти”), які склали в нових обставинах біля половини парафіян городельського костела. Здавалось би, що всьому вкраїнському, східньохристиянському, а зокрема вже “уніятському” (без різниці – “нео-” чи “палео-“) настав у надбужанському селищі остаточний кінець...


Отець Круковський


Однак, Богу сподобалося повести хід історії інакше: парохом Городла 1986 року став о. Генрик Круковський. Уродженець Холмщини – народився в 1946 р. в селі Майдан-Загородинський, 1971 року був рукоположений у священики. Та ще задовго до того почав цікавитися східним християнством – ще ліцеїстом зайшов колись у холмську православну церкву. Нібито випадково – та в дійсності випадків не буває; доказ цьому – наслідки отого візиту в церкві Івана Богослова.
Отець Генрик іще свою маґістерську роботу присвятив літургічним питанням в рішеннях Замостянського синоду (1720). Ставши парохом Городла, одним зі своїх перших завдань зробив реставрацію перейнятої від держави в стані руїни церкви св. Миколая. Слід завважити, що римо-католикам другий храм в Городлі не був і не є потрібний – гарний і просторий мурований костел, колишній домініканський, зовсім вистачає парафіянам. Проте, церкві не дали пропасти. Більше того – її відремонтовано з призначенням під філіяльний костел, але зберігаючи (чи, радше, відновлюючи) східний вистрій храму, зокрема іконостас XVIII ст., що первісно знаходився в одній з волинських церков. Це випадок дуже рідкісний, а може і єдиний. Правда, нераз траплялося, що новий господар церкви перейнятої під костел робив у вистрої тільки незначні, необхідні зміни – але це стосувалося, як правило, інших земель (тих, що були під Австрією до 1918 р.) і полягало в збереженні наявного вже вистрою, а не в приверненні зруйнованого. Це був справді винятковий подвиг – беручи до уваги не лише унікальність його, але й убожество парафії, якій, повторімо ще раз, ні храм, ні тим паче східний вистрій у ньому, потрібні не були.
Отець Генрик не обмежився, звичайно, до турботи за церкву та інші матеріяльні пам’ятки східньохристиянської історії регіону, як хрести, ікони і т.п., які він радо збирає і рятує від загибелі. Свою любов до християнського Сходу (і “уніятського”, і православного) намагається він защеплювати і молодим сотрудникам, які приходять служити в городельській парафії. На землях польсько-українського прикордоння важко таке переоцінити.
Звичайно, на сотрудниках не кінчається. О. Генрик ще на початках свого служіння в Городлі вирішив щось зробити з проблемою задавнених ран у польсько-українських стосунках. Цьому мали і мають надалі слугувати відправи Божественної Літургії у візантійському обряді духовенством УГКЦ. Одна їх ціль – самозрозуміла: якщо відновлювати східний храм, то чому не продовжити в ньому (в доступному обсязі) східного літургійного життя, даючи змогу парафіянами “подихати східним легенем Церкви”? Тому-то час від часу в церкві св. Миколая відправляється Служба Божа у візантійському обряді (чи то в українському, чи в російсько-синодальному його варіянті – тоді служителями є отці маріяни). Та відправи українські мають, як уже сказано, також свою окрему мету – сприяти польсько-українському примиренню. Так було вже на початках, у 1988 році, коли о. Круковський з нагоди Тисячоліття Хрещення Русі запросив з Богослуженням люблінську семінарійну спільноту на чолі з о. Теодозієм Янківим ЧСВВ. В парафії, де більшість вірних це втікачі з Волині або їхні нащадки, це був надзвичайно відважний крок. Куди легше було (і, мабуть, є), проповідувати примирення між нашими народами в місті, в інтелігентському середовищі – ніж у малій сільській парафії над Бугом, де українці й українство багатьом людям асоціюються з цілком реальною кривдою їх самих чи їхніх предків! Як зізнавався пізніше отець Генрик, він і справді боявся, що з того вийде (дехто після оголошення про греко-католицьку Богослужбу явно висловлював незадоволення запланованим приїздом “різунів”) – але священича совість наказувала йому не сходити з дороги євангельськи (а не політично!) мотивованого примирення. Бог поблагословив цю стійкість, перша Служба Божа стала великим, але позитивним наскрізь пережиттям – виявилося, м.ін., що “це не жодні різуни, а зовсім інші українці” – а наступні відправи цю течію вдало продовжили.
Благородна діяльність отця Генрика не обмежується його ж парафією. Він, між іншими, єпархіяльний референт з екуменічних питань, а перш за все – автор двох книжечок і кількох десятків статтей (головно в єпархіяльному додатку до тижневика Niedziela), повністю або частково присвячених популяризації східнього християнства, зокрема східньохристиянських (знову ж таки і греко-католицьких, і православних) традицій Городла, Грубешівщини, Холмщини в цілому... і не тільки. Через свої писання о. Генрик намагається поширити свою городельську діяльність на ширші терени – а в цьому регіоні, треба признати, має це особливу вартість і значення.

Dodane po 6 minutach:

Враховуючи всі вищиперелічені аспекти діяльности
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość Wyślij email
diakon Piotr UKGK



Dołączył: 13 Cze 2006
Posty: 205

PostWysłany: Czw Cze 21, 2007 6:55 pm    Temat postu: Korczmin 2007 Odpowiedz z cytatem

katarzyna napisał:
...a czy wiadomo już coś odnośnie tegorocznych Spotkań Transgranicznych w Korczminie?


wiadomo Smile vide osobny wątek
Powrót do góry
Ogląda profil użytkownika Wyślij prywatną wiadomość Wyślij email
Wyświetl posty z ostatnich:   
Napisz nowy temat   Odpowiedz do tematu    Forum KOŚCIÓŁ UNICKI NA HRUBIESZOWSZCZYŹNIE Strona Główna -> Aktualności Wszystkie czasy w strefie CET (Europa)
Strona 1 z 1
Skocz do:  
Nie możesz pisać nowych tematów
Nie możesz odpowiadać w tematach
Nie możesz zmieniać swoich postów
Nie możesz usuwać swoich postów
Nie możesz głosować w ankietach
Możesz dodawać załączniki na tym forum
Możesz ściągać pliki na tym forum